Ні, не обливаємо, а допомагаємо очиститись разом із рідними тих, хто там служить від недобросовісних вчинків та дій окремих людей. І хочемо допомогти знайти вашу бойову посестру. Чи дізнатись правду, що з нею сталось. Вам допомагаємо і її рідним.
Статус у нас такий і обовʼязок журналіста.
Чогось привʼязали ще і «систематичне очернення» (за півроку).
І наприклад, «моя вина», лиш у тому, що за ці місяці не залишилась байдужою до безпрецедентного протесту жінок рідних 210 батальйону, які заявили про наругу над їхніми чоловіками і просили зустрічі із командуванням (досі не дочекались)!!!!
Може нам треба було захворіти курячою сліпотою і не бачити як ці масові демонстрації доведених до відчаю жінок ходили Вінницею, їздили до Києва і звертались до командування – цивілізовано розібрались і наказати винних?! Бо їхні чоловіки хотіли служити, але з дотриманням Статуту і без потурання їхніх прав.
Та вони за цей час ще лише у Папи Римського не були.
І ми, журналісти, разом із ще вагітною в.о. начальника ОВА Н. Заболотою та численними представниками чекали когось від вас! Не раз! І що? Пройшло майже півроку – появились?
Значить я не вислухала другу точку зору?
Запитайте у представників командування Південь, якому ви підпорядковуєтесь, скільки я брала у них коментарів. Відповідали! Дружелюбно і професійно!
А ось у вас чомусь відповідали, що тимчасово відсутній представник пресслужби, далі, що командир на сесії (навчається у вузі, коли в підрозділі нп).
Жінки тих, хто несе службу і навіть залишили частину через, на їхню думку, неправомірні дії їхніх командирів(до 50!), бачили, скільки я намагалась взяти точку зору представника вашої частини. І що? Не лише я – всі чули – не фотографуйте мене, бо це засекречено, не записуйте мій голос, бо це також секретно. І лише коли звернулась до керівництва з Одеси – отримала коментар – не моя компетенція давати вам відповідь. Супер спілкування і відкритість!
А тут, коли я вислухали думки рідних про загадкове зникнення бойової медикині Ольги Шаргородської з місця дислокації одного із ввірених підрозділів в/ч, виявляється так швидко, в день виходу публікації, у когось зʼявилась компетенція полити мене і видання брудом?
Бо написала про добровольця – медичного сержанта, матір двох неповнолітніх дітей, один з яких інвалід, єдину доньку батьків, вбитих горем? Бо вона загадково зникла з вашого батальйону (роти)! Не під час бойових дій?
Невже того, хто писав цей пасквіль на мене, до речі, заслужену журналістку України, більше цікавить чи правильно названий підрозділ (напевно те, що не називаю місце дислокації та конкретний підрозділ з метою безпеки до уваги не береться?), а не доля вашої медсестри, яка врятувала життя десяткам воїнів і пережила те (прочитайте її сповідь) що штабістам, які так щедро обвішували мене і її ярликами і не снилось…
Значить Магура, тобто Ольга Шаргородська в розшуку, СЗС, з 1 березня напевно вже навіть дизертир…так?
Але чомусь з часу зникнення, як стверджують рідні, ще 19 листопада і вістки не подала, що жива?
Що там наклеп? По вашому я мала послати і не вислухати згорьованих рідних, бойової побратима – вашої! Діти якої більше 3-х місяців не отримують ні коштів, ні вісток від мами? А у сина – хворе серце! Бо вона заплямована клеймом сзч?
Чому ж ви її не шукаєте?
Може це я нагороджувала Ольгу орденами і медалями а не командування за подвиги?
Може просто так їй Головнокомандувач Сирський подарував іменний годинник?
Щось хлопці у вас так легко усе – вчора герой, сьогодні безслідно зникла втікачка?
І ще затикаєте рота журналістам, обливаєте брудом видання, яке так само добросовісно веде інформаційний фронт і з якого половина колективу пішли добровольцями захищати Україну! В тому числі і у ваш підрозділ.
То може краще все таки діяти професійно?
Я процитувала (дослівно) офіційні звернення рідних до Генеральної прокуратури, Офісу Президента, згідно ст.10 Конвенції прав людини, рідні зниклої мають право на свої думки і судження, припущення. Як і вести власне розслідування. Хіба ви не знаєте, що зараз відкрита інша кримінальна справа – про замах на вбивство Ольги?
Повірте, некомпетентності в публікації мало, зате все більше закрадається тривоги, що там міг статись якийсь злочин. Якщо така реакція!
Тому давайте разом доведемо, що це не так – якщо Ольга у СЗЧ, то розшукаємо її – для рідних це буде щастя. Бо ж вони підозрюють, що з нею сталась біда.
Хтось, хто писав таку цю швидку відповідь із звинуваченнями нас, журналістів не вгледів, що там є чітке звернення – редакція готова вислухати вашу точку зору. І те, що відповідь кудись там направлена – нам не підходить. Бо журналісти згідно чинного законодавства мають право вести власні журналістські розслідування.
До речі, сьогодні мати Ольги, як нам повідомили рідні, пройшла поліграф.
Щоб зняти підозру, що вона дійсно не знає де пропала її донька.
І рідні просять, щоб той офіцер Богдан, який востаннє бачив її і жив в одній хаті на місці дислокації, так само зняв до своїх дій запитання і пройшов такий же поліграф.
Безперечно, якщо він не відчуває вини та причини загадкового зникнення Ольги, то це однозначно зробить.
Тому, користуючись нагодою, наша редакція просить керівництво в/ч це звернення вважати офіційним і пошвидше зняти всякі підозри. Та допомагати батькам дізнатись правду.
Бо ви і ми однозначно служимо народу України! І він має право знати – що відбувається з тими, хто їм служить і там, де вони служать. Бо вони захищають країну, на жаль, і ціною власного життя.
З повагою, Тетяна Редько
та колектив редакції «33-го»
На фото зникла сержант медичної служби Ольга Шаргородська. Хто може щось знати про її долю – пишіть у приватні. Конфіденційність гарантуємо