Як гебісти вербують оплот демократії на наших очах

Популярні статті

На фото: Принципові журналісти США вже ось так натякають на «русифікацію Америки»

Давайте пригадаємо основні «віхи» цього дешевого, як на мене, спектаклю нащадків чекістів.

Молитва за Трампа гебіста путлера в церкві генерала кдб гундяєва (кіріла). Біля мавзолею безбожника Леніна. Вимінювання американського учителя — місіонера на росхакера в стилі калиму від Московії, як вона робила ще в епоху Орди.

Запланована зустріч геніального Ілона із «геніальним випускником» Гарварду, Стенфорду, нині любимчиком путлера, екскиянином, ще одним Кірілом Дмітрієвим. Може, і геніальним, але точно агентом, скоріше всього, завербованим десь так на перших курсах гебістом.

Вам кожен розвідник розповість, як спецслужби Кремля вербували та прокатували через американські вузи та освітні програми свою агентуру, зокрема в Україні.

Та навіть так, «на хлопський розум», очевидно. Бо чого б це з такими блискучими освітами в США чоловік раптом поперся звідти до Москви? Та ще й мало хто звертає увагу на те, що цей Кіріл тепер, очевидно, з якою місією, працював ще й до московського фонду і одруження з подругою доньки путлера (ну просто класика легенди сходження резидента) у фонді зятя Кучми в нашій столиці.

Ось і зараз виконуватиме покладену місію: зачарувати найбільш наближену особу до Трампа, не менш самовпевненого підкорювача Марса Маска, щоб через нього впливати та маніпулювати, просувати вигідні путіністам рішення і т.п. на капітолійських пагорбах.

«Геніальна казка» посланця Віткоффа про «молящегося за Трампа» путлера, ката міль­йонів безневинних людей і дітей, щоб скупати володаря Білого дому у лестощах… і посадити на гачок путініАДИ.

«Хорошого чоловіка», яким малює найстрашнішого тирана сьогодення, скоріше всього, вже завербований, ласий до слави і грошей псевдожурналіст Карл­сон.

Чи лише ми бачимо цю «топорну роботу» агентури Кремля?

Чи дійсно генії і специ американських спецслужб купляться на цю дешеву і явну профанацію?

Як на мене, тут два сценарії. Або цей «іспанський сором» таки дійсно зайде і на наших очах гебісти завербують ще й США, вірніше, нинішніх обраних до Білого дому, а може, вже з кимось це зробили? Чи за спиною цього «лялькового театру» ведеться інша гра — де, як проговорився Трамп, розглядають рф як багатющу землю, але без путінізму?

Ну, приблизно, як колись було з Німеччиною, але без гітлера та його чуми? Там також із представниками фюрера спочатку вели перемовини…

Що було потім — знаєте.

Як думаєте?

Бо те, що ми споглядаєм зараз, або падіння світу в пекельне дно, або…

Ну, не вірю я, попри найсумніші сценарії, що ось такі дешеві шоу із, може, і геніальними, але клоунами, і кишеньковими, хоча й популярними, ЗМІ зможуть переконати 82 відсотки американців, а таких донедавна стільки було, які вважають путлера і його кліку злом. Не вірю, що вони завтра прийматимуть тирана в США як друга і прийдуть на поєдинок хокеїстів його команди.

А тепер до американців та колишніх наших земляків, що стали чи хочуть стати ними.

Ми, українці, які через це вселенське зло, що видає себе ще й «молящимся», таке перенесли за ці навіть не чотири, десять років цієї віроломної війни, таке перебачили, що проковтнем і цей гіркий полин зради.

Але це буде означати, що вже на планеті перемогло зло.

А ще, що не лише Україну, але й світ ви, християнські конфесії, що так пристрасно підтримали теперішнього володаря наддержави, віддаєте у руки диявола.

Бо хто укладає угоди з дияволом — продає йому і душу.

Невже так виглядає тепер американська мрія?

І таким безпомічним є народ, що й мене, переважну більшість українців, європейців ще вчора так цілеспрямовано підтримував у виборі демократичного шляху! Так вітав наше прагнення суверенітету і свободи?

Ну, скиньте цю дешеву гебістську локшину з вух!!!

Ви зможете, ви великі! Але час настав підтвердити це. Бо ваша велич навіть не у фінансовій спроможності! Насправді вона у довірі до вас.

Невже і оплот демократії у світі вибере біг-бургер у зубах замість свободи у серці? Тоді доведеться сказати словами нашого пророка Ліни: сьогодні ми, а завтра ви…

Тетяна Редько,
Заслужений журналіст України

Про місто