Боєць 59 ОМПБр імені Якова Гандзюка з позивним Маестро виконує нелегку роботу. Він разом з водієм забирає поранених з «нуля», надає первинну медичну допомогу, стабілізовує стан пораненого.
Про роботу Маестро повідомили на сторінці бригади у соціальній мережі та оприлюднили роздуми солдата про війну, мир та Україну.
«На жаль, не всі виживають після того, як ти їх витягуєш і доставляєш на стабілізаційний пункт», – каже Маестро. Служить дев’ятий рік. Зрідка бачить дружину та двоє дітей – сина та доньку.
«Саме вони рухають мною, – голос бійця стає тремтливим. – Хочу, щоб війна якомога швидше закінчилася. Але тільки на наших умовах. Цим негідникам нічого робити на українській землі. Коли починалася так звана антитерористична операція, оточуючі на нас дивилися як на пришелепкуватих. Мовляв, їздите «бабки» заробляти. Тоді у більшості суспільства в країні не було розуміння війни – необхідності донатів і таке інше».
Маестро вивіз з поля бою більше тисячі поранених. Йому досі болить втрата колеги, водія-санітара, на Миколаївщині. Але попри все, боєць продовжує мріяти. Про те, що війна закінчиться, і Україна захистить себе від територіальних зазіхань московитів. Боєць приїде додому і надолужить з дітьми те, що пропустив – їх перші кроки, слова та формування особистості.
«24 лютого 2022-го – чорний день в історії країни. Але є маленький світлий момент. Нація згуртувалася. Люди віддавали останнє, щоб допомогти. Так, ентузіазм з часом сходить нанівець. Не у всіх. Багато допомагають. Але насамперед ті, кого війна торкнулася особисто».
«Моменти відчаю? Трапляються, звичайно. Тоді єдина розрада – дзвінки рідним. Зараз у нас вирішальна битва за існування: а) держави б) нації. На нашій землі ми повинні розмовляти своєю рідною мовою і вивчати нашу історію, а не нав’язану комуністичною пропагандою.Роблю все від мене залежне, щоб наблизити нашу перемогу. Переконаний: так повинен вчинити кожен українець. Знайти своє місце на цій війні», – зазначив військовий.