Досвід Ізраїлю – це не лише мобілізація жінок

Про це заявив заступник керівника Офісу президента України з оборонних питань Павло Паліса.

Я поважаю цього бойового командира «Холодного Яру». І охоче дослухаюся до його пропозицій щодо покращання ефективності ЗСУ. Хоча питання мобілізації жінок наразі не стоїть гостро, у майбутньому країна має замислитися над тим, щоб кожен громадянин — незалежно від статі — пройшов бодай мінімальний термін служби.

«Можливо, нам слід вивчити досвід Ізраїлю. Якщо громадянин — дійсно громадянин і претендує на те, щоб отримувати від держави посаду, освіту, виплати з бюджету, він має служити», — заявив Паліса.

Так, в Ізраїлі строкова служба є обов’язковою як для чоловіків, так і для жінок, а проходження служби в армії є умовою доступу до кар’єрних можливостей. Але не тільки в цьому мотиваційна перевага мобілізації в Ізраїлі. І хоча українська влада наразі уникає питання про мобілізацію дітей високопосадовців, дискусії на цю тему стають дедалі гучнішими.

Наведу приклад із життя реальної єврейської родини середнього статку. Хлопчик Давид народився у селі на Вінниччині і прожив тут до 5 років. Це якраз припало на пік чергової міграційної хвилі до Ізраїлю. Його батьки разом із молодою родиною маминого брата подалися до Ізраїлю. Там помаленьку обжилися. Було важко, жили в кредитах, багато працювали, але держава їх тримала на плаву.

Хлопчика Давида віддали до садочка. І вже через місяць він почав робити зауваження батькам, що вони не розмовляють вдома на ідиш. Що у них на балконі не висить ізраїльський прапор, що вони дивляться лише російськомовні телеканали… До закінчення школи це був уже зовсім інший Давид, справжній ізраїльський патріот, котрий не роздумуючи пішов до війська. А згодом однострої на­діла і його двоюрідна сестра. Після служби вони обоє закінчили престижні виші і отримали добре оплачувану роботу.

Однак після жовтневих терористичних актів ХАМАСу Давид із сестрою вже наступного дня прибули до пункту збору резервістів, отримали зброю і приєдналися до своїх підрозділів…

Згодом я натрапив на статтю ізраїльського дипломата, посла в Україні Михаєля Бродського, в якій він пояснив, чому в його країні нема проблем з мобілізацією.

Отже, за словами пана Бродського, в Ізраїлі військова служба є обов’язковою для всіх громадян, включно із дітьми високопосадовців, що створює у суспільстві єдині стандарти та високу мотивацію: «У нас в армії служать усі. І престижним вважається служити саме у бойових частинах, в еліт­них частинах. Це може бути спецназ, флот, військово-повітряні сили… І часто буває так, що діти високопосадовців гинуть на війні чи при виконанні контртерористичних заходів. Думаю, саме такі випадки впливають на мотивацію населення, бо подвійних стандартів у нас немає і неможливо дати комусь хабар та «відмазатися» від армії», – розповів посол.

Певно, у Вінниці всі знають, що після закінчення школи, у 18 років, майже всі ізраїльські випускники йдуть служити в армію. Хлопці служать два роки і вісім місяців, дівчата – рік і вісім місяців. «Є й винятки – як правило, вони стосуються релігійних мотивів: служити не йдуть ортодоксальні євреї (хасиди) та арабське населення країни. Однак, наразі й навколо цих норм ведуться суспільні дискусії. А ті спеціа­лісти, в яких армія особливо зацікавлена, мають можливість завершити освіту та вже потім служити за отриманим фахом», – сказав дипломат.

Хлопці та дівчата, які йдуть служити після школи, отримують в армії зарплату. За словами посла, вона невелика, $300-400 на місяць. «При цьому армія дуже ефективно переймається соціальними проблемами солдатів. Наприклад, якщо новобранець живе сам (якщо він сирота або батьки живуть за кордоном), армія надає йому житло або оплачує оренду. Армія також допомагає фінансово тим, хто цього потребує. Для цього є соціальна служба, яка вирішує ці питання і займається кожним солдатом.

Дипломат Бродський також розповів про службу своїх трьох синів: «Молодший пішов нещодавно, старший відслужив на флоті, на підводному човні – його служба тривала довго, чотири з половиною роки, а середній був у спецназі та отримав поранення у Газі». До речі, коли сталися трагічні події з боку Гази, усі діти високопоставлених ізраїльських чиновників повернулися до своїх військових підрозділів. І винятком не стали навіть сини Нетаньяху.

Власне, ось і увесь досвід. Головною мотивацією стати на захист країни була, є і буде соціальна справедливість. А якщо обмежитись лише мобілізацією жінок, то, на мою думку, особливо картина не зміниться. Хіба що стане удвічі більше ухилянтів(ток). Спочатку треба перейняти досвід суспільного устрою в Ізраїлі, чому там немає кому дати хабаря, чому там служать усі. І чому у нас так багато бажаючих взяти хабар і «відкосити» від армії?

Анатолій Жучинський