Сьогодні йду по вул. Арабея.
З ритуальної зали виносять домовину з воїном, що повернувся додому на щиті.
Автобуси з проводжаючими, вишикувались почесною вартою побратими в камуфляжі, повно траурних вінків та квітів. Це не можна не помітити!
Підходжу, стаю на тротуарі на коліна…
Але я така одна! А повз валить чимало молоді, старших людей. Дехто зупиняється, буквально пару чоловіків. А решта просто йдуть далі із байдужими обличчями та ще й теревенять по телефонах.
Я не витримую і гурту молоді роблю пропозицію вшанувати полеглого Героя!
Але чотири хлопці і дівчина зневажливо окидають поглядом і далі валять… молода дівчина навіть примило продовжує не лише йти – безтурботно розмовляє по телефону… і з чогось дуже сміється!
Уявіть! В мить коли виносять домовину! Поряд!
В хлопців, що привезли з фронту побратима занімілі від побаченого обличчя.
А для поспішаючих молодиків я одна на колінах виглядаю «придуркуватою»…
І я знаю куди вони йдуть в переважній більшості ці молодики. І звідки йдуть… поряд – ліцей цивільного захисту населення, школа, приватна школа, тренувальні зали «Колосу», відділення Нової пошти…
Що робиться з нашими людьми?!
Невже за більше як три роки так і не дійшло – кожен із воїнів за тебе, мене, нас віддав життя?!
Люди, що у таких за душею? Що?
Я вже не вперше пишу про таке шокуюче побачене. Але нічого не змінюється. От є в нашому прекрасному народові це стадо байдужих людисьок з рилами і їм хоч кола на голові теши…
Те саме із хвилиною мовчання. Вийдіть в міста о 9-й. Скільки таких же валить по вулицях, на базарах, їдуть у авто по містах та на трасах? Всього лиш хвилину постояти мовчки! Хвилину!
Тому пора вже робити інше – закликаю усіх нардепів, кого знаю і не знаю – негайно прийміть закон про покарання штрафом, а якщо це системно, то й виправними роботами, для тих хто ігнорує хвилину мовчання із вшанування героїв, проводи полеглих воїнів у Вічність! Негайно! Хватить гратись в час війни у благородну свідомість!
Бо є лише два способи впливу – або поважають, або бояться! Все!
І якщо ось такі моральні свині не «догнали», як висловлюються, і їм «слабо» віддавати шану, то нехай віддають штраф. Будуть вони чи батьки, що виховали таких сво… казну поповнювати. Сумніваюсь, що у них щось зміниться у серці і душі, зате будуть боятись отримати штраф.
Чому у порядних патріотичних людей має серце розриватись від ось такого побаченого? І ми не можемо нічого вдіяти, бо ж немає ніяких законів!
Я цілий день думаю, що відчули ті воїни, які привезли на щиті додому побратима… гризе совість за них…
Якщо у мене від цих квазімодівських ухмилочок і байдужих, вибачте, морд, опускаються руки, то що казати їм?!
Знаєте, я бачила не раз як в селах і райцентрах зустрічають і праводжають воїнів «на щиті»…
Це просто катастрофічна для жителів великих міст різниця! Катастрофічна! Там кілометри людей на колінах обабіч доріг стоять. Біля кожної хати, школярі, студенти, всі гідно вшановують полеглого захисника.
А у нас що?
І чия це вина? Не підкажете?…
Тетяна Редько